Skip to main content
Support
Event

Плюралізм і багатокультурність як рушії розвитку міста

21 вересня 2010 року в Одесі відбувся науковий семінар, присвячений плюралізму та багатокультурності сучасного українського міста. На думку учасників семінару, нове етнічне й культурне різноманіття українських міст, породжене численною міграцією ще в радянські роки громадян з різних куточків СРСР, зокрема і до Одеси, сформувало певний «виклик» узвичаєним культурним та освітнім інституціям. Ці зміни посилилися протягом останніх двадцяти років, коли до Одеси почали прибувати вихідці з країн так званого далекого зарубіжжя. Тому нині державні освітні й культурні органи мають визначати політику, конкретні заходи та ініціативи, які б надавали можливість різним культурам розвиватися поруч у межах одного міста і однієї країн.

Date & Time

Tuesday
Sep. 21, 2010
3:00am – 6:00am ET
Get Directions

Overview

21 вересня 2010 року в Одесі відбувся науковий семінар, присвячений плюралізму та багатокультурності сучасного українського міста.

На думку учасників семінару, нове етнічне й культурне різноманіття українських міст, породжене численною міграцією ще в радянські роки громадян з різних куточків СРСР, зокрема і до Одеси, сформувало певний «виклик» узвичаєним культурним та освітнім інституціям. Ці зміни посилилися протягом останніх двадцяти років, коли до Одеси почали прибувати вихідці з країн так званого далекого зарубіжжя. Тому нині державні освітні й культурні органи мають визначати політику, конкретні заходи та ініціативи, які б надавали можливість різним культурам розвиватися поруч у межах одного міста і однієї країн.

Цією політикою має стати мультикультуралізм, який зазвичай пов’язується із рівними можливостями, які мають бути гарантовані для всіх культур, і які складають культурну мозаїку окремо взятої країни. Учасники дискусії зазначили, що мультикультуралізм спрямований головним чином на політику щодо іммігрантів (яких нерідко називають «новими меншинами»).

Ключова ідея цієї концепції полягає у створенні державою рівних (хоча б потенційно) можливостей розвитку для меншин, у подоланні ієрархії культур – від домінуючої до «непрестижних» та зовсім «неперспективних». Однак негативним її аспектом учасники дискусії назвали певну статичність, оскільки при запровадженні політики багатокультурності наголос робиться не на міжкультурному обміні та взаємовпливі, а на збереженні існуючих культур меншин, отже, у певному сенсі – на консервації status quo.

Під час дискусії учасники погодилися з тим, що нині в Україні необхідно запровадити інтеркультурне виховання, суть якого полягає у навчанні різноманітності культур, виховання поваги та почуття гідності у представників всіх культур не залежно від расового чи етнічного походження, сприйняття взаємозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського та національного компонентів культури у широкому значенні. Серед принципів освіти, запропонованих учасниками семінару, запропоновано принцип інтеркультурності, «що передбачає інтегрованість української національної культури у контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру», а також принцип культурної відповідності, «що в цьому контексті означає органічну єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують духовну єдність, наступність та спадкоємність поколінь».

Tagged

Thank you for your interest in this event. Please send any feedback or questions to our Events staff.